Аналіз причин збоїв у системі водовідведення Києва та передмість під час блекаутів
- Система водовідведення Києва та прилеглих територій тимчасово зупинялася через масовані обстріли енергетичної інфраструктури.
- Ключова залежність системи від електрики полягає у роботі каналізаційних насосних станцій та Бортницької станції аерації.
- Причинами збоїв є енергоємність обладнання, хронічний фінансовий дефіцит галузі та кадрова криза.
- Місто розглядає сценарії децентралізованої генерації та пріоритезації водовідведення над водопостачанням.
- Мешканцям рекомендується мати триденний запас води для мінімізації наслідків.
Залежність системи водовідведення від енергетики
Після нещодавніх масованих обстрілів енергетичної інфраструктури в передмістях столиці та окремих її районах були зафіксовані тимчасові зупинки водовідведення. Це відрізняється від минулорічних відключень електроенергії, коли каналізаційна мережа переважно працювала стабільно.
Видання «Хмарочос» проаналізувало систему водовідведення столиці та поспілкувалося з президентом асоціації «Укрводоканалекологія» та колишнім керівником Київводоканалу Дмитром Новицьким, щоб з’ясувати причини збоїв.
Принцип роботи та енергозалежність
Система водовідведення Києва є централізованим та технологічно складним комплексом. Стічні води через внутрішньобудинкові мережі потрапляють до підземних колекторів. Через особливості рельєфу Києва система працює не лише самопливом, а й за допомогою десятків каналізаційних насосних станцій (КНС), які перекачують нечистоти до Головного міського колектора.
Звідти стоки транспортуються через систему дюкерів (трубопроводів під дном Дніпра) з правобережжя на лівий берег, до Бортницької станції аерації. Ця станція є єдиною в місті та відповідає за повний цикл очищення стічних вод перед їх скиданням у річку.
«Тут треба розуміти: чим більше місто, тим складніше забезпечити його об’єкти відповідною кількістю електричної енергії. У великих містах працюють дуже потужні насоси. Також треба розуміти, що станція аерації дуже енергоємна з погляду того, що там працює потужне обладнання: від насосних станцій, які подають воду на очищення, до повітродувки. Тобто ця станція критично залежна від наявності відповідної кількості електричної енергії», – пояснює Дмитро Новицький.
Головна залежність каналізації від електропостачання полягає у функціонуванні цих КНС та Бортницької станції аерації, яка потребує значних обсягів електроенергії.
Фактори, що спричиняють збої у системі
Дмитро Новицький припускає, що тимчасове припинення приймання стічних вод в окремих районах Києва та агломерації могло бути зумовлене заходами для збереження цілісності інфраструктури. Київводоканал (міське комунальне підприємство, що забезпечує водопостачання та водовідведення столиці) міг обмежити надходження стоків до Бортницької станції аерації через дефіцит електроенергії, викликаний обстрілами.
Крім прямих наслідків обстрілів, системні збої викликані низкою опосередкованих чинників:
- Хронічний фінансовий дефіцит галузі: тарифи для побутових споживачів не підвищувалися з року. Це призвело до того, що водоканали працювали у збиток, покриваючи операційні витрати лише на 70%. Недофінансування вплинуло на своєчасну заміну насосного обладнання та ремонт мереж.
- Кадрова криза: ініціатива уряду щодо зменшення рівня бронювання працівників критичної інфраструктури з 75% до 60% позбавляє підприємства необхідної оперативності. Це створює ризик браку зварювальників, сантехніків та інженерів для швидкої ліквідації пошкоджень у разі нових аварій.
Технічні обмеження та можливі сценарії
Забезпечити великі каналізаційні насосні станції звичайними дизель-генераторами технічно неможливо. Один такий насос має потужність близько 1,4 МВт, а для запуску йому потрібен пусковий струм, що у п’ять разів перевищує номінальний.
«Просто для того, щоб запустити такий насос, треба струм п’ять і більше МВт. А цього дизель-генератор вже не забезпечить. Це вже треба газопоршневу або газотурбінну генераційну установку. А її треба замовити, привезти, встановити. Ба більше, немає гарантії, що не буде пошкоджений такий генератор. Ми ж не можемо поставити сотні маленьких дизель-генераторів для забезпечення одного об’єкта», – наголошує Дмитро Новицький.
Бортницька станція аерації також потребує кількох потужних газотурбінних або газопоршневих установок, що вимагає складних інженерних рішень та значного часу на їхнє впровадження.
Критичні сценарії та пріоритети
У разі повного знеструмлення Київ має крайній запобіжний механізм. Ще під час проєктування за стандартів холодної війни було передбачено регламент тимчасового скидання нечистот безпосередньо в Дніпро без їх очищення. Експерт зазначає, що всі громади нижче за течією будуть заздалегідь попереджені, а природний ресурс річки дозволяє частково нейтралізувати забруднення на дистанції в сотні кілометрів.
Чинний заступник генерального директора Київводоканалу Сергій Горкуценко в інтерв’ю «Економічній правді» пояснює, що для уникнення найкритичніших сценаріїв місто планує пріоритезувати водовідведення перед водопостачанням. Якщо брак водопостачання можна компенсувати підвозом технічної води, то зупинка водовідведення може спричинити епідеміологічну катастрофу. Тому для її уникнення місто може свідомо обмежувати подачу питної води.
Підготовка на рівні міста та домогосподарств
Мінімізація наслідків можливих блекаутів потребує системних дій на трьох рівнях: центральної влади, місцевого самоврядування та споживачів. На рівні держави йдеться про механізми фінансування та законодавчі норми, що спростять проєктування та відновлення.
З боку міста ключовим завданням є розвиток децентралізованих джерел водопостачання для забезпечення базових потреб населення.
«По-перше, міста мають розглядати різні сценарії та розробити плани реагування на найскладнішу ситуацію. Має бути відповідне розуміння, як забезпечити людей питною водою. В принципі, людині на добу треба 5 літрів питної води і 12–15 літрів для санітарних потреб. Для багатомільйонного Києва підвезення води – це складна процедура логістично, але це можливий і реальний сценарій», – зазначає Дмитро Новицький.
Досвід інших українських міст, зокрема Миколаєва, довів, що населення можна забезпечити підвізною питною водою, а в мережу подавати технічну воду. Для цього місто має заздалегідь підготувати:
- бюветні комплекси з автономним живленням;
- промарковані автоцистерни;
- ємності для підвозу води до лікарень, шкіл та укриттів.
Найважливішим ланцюгом стійкості залишається самостійна підготовка кожного домогосподарства. Це дає міським службам час, необхідний для ліквідації пошкоджень.
«У кожній сім’ї має бути певний запас води, принаймні питної і технічної, на три доби, щоб мінімальний об’єм був завжди. Для розгортання альтернативного, децентралізованого водопостачання службам міста треба час, і щоб на цей час у людей була вода. Дай Бог, щоб у кожній сім’ї була на три доби відповідна кількість води», – підсумовує президент «Укрводоканалекології».
Проблеми системи водовідведення Києва під час російських ударів по енергетиці складають комплекс викликів: від надзвичайної енергоємності насосів, які не можуть бути забезпечені звичайними генераторами, до фінансового виснаження галузі та браку ремонтних бригад через зміни в правилах бронювання. У таких умовах локальні обмеження приймання стоків стали вимушеними кроками для захисту мережі від повного виведення з ладу.
Виходом із цієї ситуації є чіткий алгоритм дій. З боку міста – це впровадження децентралізованої генерації, підготовка автономних бюветних комплексів та логістики підвозу води до соціальних об’єктів. З боку кожного мешканця – формування триденного запасу води та помірковане користування мережами під час знеструмлень. Цей індивідуальний резерв надає міським службам критично важливий час для ліквідації аварій і запобігання санітарній катастрофі.
Матеріал опубліковано .
